Осінь 1986 року була для інституту знаковою. В країні реалізовувалася програма реформування освіти, відповідно до її основних завдань, посилювалась увага до підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів.

У жовтні  завершилося будівництво нового просторого корпусу та гуртожитку, всюди пахло свіжою фарбою, співробітники заселялися у нові помешкання.  У колективі панував піднесений настрій, в кабінетах встановлювалися сучасні меблі, керівництво планувало нові перспективи розвитку закладу.

Саме у ту осінь директором інституту Анатолієм Родіоновичем Гречиним було прийнято рішення про посилення наукового напрямку у діяльності ДОІУВ та створення для вирішення цією проблеми нового підрозділу - кафедри педагогіки і психології. На посаду завідувачки кафедри була запрошена Крамаренко Світлана Григорівна, кандидат педагогічних наук, молодий викладач будівельного інституту. Неодмінною вимогою співробітників нової кафедри була наявність обов’язкового досвіду роботи в школі. Світлана Григорівна цілком відповідала цій вимозі: працювала вчителем історії, заступником директора, методистом районного відділу освіти, закінчила аспірантуру у Москві і захистила кандидатську дисертацію з використанням досвіду роботи Дніпропетровської області з організації педагогічного всеобучу батьків.

На початку жовтня  у місцевих газетах з’явилося оголошення про конкурс на заміщення вакантних посад викладачів кафедри, і вже на початку листопада на кафедрі з’явилися два перших співробітника: доцент Бородай Ганна Олексіївна і старший викладач Осипова Любов Іванівна.

На жаль, сьогодні з нами вже немає Ганни Олексіївни, але ще багато освітян пам’ятають її енергію, ентузіазм у всьому, що стосувалося педагогіки. Це саме вона  стала ініціатором впровадження у практичну діяльність дніпропетровських вчителів активних методів навчально-виховного процесу, розробила і апробувала із слухачами сценарії дидактичних ігор, уроків-диспутів, КВК тощо. Завжди усміхнена, трохи наївна  вона привертала до себе увагу глибокими знаннями, високим професіоналізмом, готовністю  сприймати і передавати іншим нові, прогресивні ідеї.

На інститутських святах колеги завжди просили Ганну Олексіївну заспівати  її улюблений романс «Уж давно отцвели хризантемы в саду», зазвичай вона при цьому сама акомпанувала собі на фортепіано бо мала музичну освіту і добре володіла інструментом.

Ганна Олексіївна також мала досвід роботи у різних установах освіти: вона почала свій професійний шлях старшою вожатою, працювала вчителем, викладачем інституту фізичної культури, захистила кандидатську і готувала докторську дисертацію.

У той же час, після закінчення аспірантури, на кафедру прийшла і Любов Іванівна Осипова,  викладач педагогічного училища.  Лагідна, високо освічена Любов Іванівна швидко знайшла шлях до серця слухачів. До того ж Любов Іванівна мала велику кількість різноманітних талантів, які зіграли важливу роль у подальшій роботі кафедри. Зокрема, Любов Іванівна вільно володіла англійською мовою, и завдяки цьому стала можливою  плідна співпраця інституту з доктором психології, волонтером Корпусу миру із Сполучених Штатів Пеггі Волтон. Три роки  вони разом працювали з дніпропетровськими педагогами, навчаючи не тільки психології, а і англійській мові, і сьогодні підтримують зв’язки, обмінюються листами. А ще Любов Іванівна дуже гарно малювала, писала різними шрифтами. На той час, коли ще не було комп’ютерів з їх необмеженими можливостями,  це дозволяло вирішувати проблему наочності для лекцій та практичних занять. Безліч плакатів, таблиць, опорних схем для викладачів були створені саме руками Любові Іванівни.  Останні роки вона працює на кафедрі Гірничого університету, проте, і надалі залишається добрим другом інституту.

10 листопада 1986 року з’явився наказ про створення кафедри педагогіки і психології, і першою спільною роботою новоствореного колективу стало облаштування приміщення. Для кафедри було виділено світлу, сонячну кімнату, проте, виявилося, що оскільки підрозділ є новим, то меблів для нього не передбачено. З великими труднощами Анатолій Родіонович зміг «дістати» столи і стільці, вони були дуже красиві, світлі, поліровані, а от шкафів такого кольору не було взагалі. У старому приміщенні були знайдені списані меблі, до роботи залучилися чоловіки, усе було відремонтовано, натерто воском, і на подив самим учасникам акції, виглядало красиво і гармонічно. Ще біля десяти років ці меблі залишалися на кафедрі, нагадуючи викладачам їх перші кроки на освітянській ниві.

Нарешті роботи закінчилися, Любов Іванівна, замовивши машину, привезла з дому  живі квіти у горщиках, усі прагнули прикрасити  кімнату домашніми дрібничками, і врешті-решт приміщення стало виглядати напрочуд теплим і затишним.  Анатолій Родіонович, здивований такою  хазяйновитістю і активністю науковців, подарував кафедрі авторську картину із художнього салону. Вона до цих пір прикрашає  стіну і нагадує співробітникам про цю високоінтелектуальну, активну, безмежно віддану освіті людину, прекрасного фахівця, що був и залишається  прикладом для всіх, кому пощастило з ним працювати.

З перших днів на кафедрі склалися  сприятливі стосунки, творча атмосфера, що зберігається протягом багатьох років.

Кафедра розпочала роботу, і невдовзі з’явилися нові співробітники. Покидько Федір Павлович, закінчив Київський університет за спеціальністю «психологія», це був природжений науковець, з серйозною теоретичною підготовкою, чітким логічним мисленням, власним баченням проблем і шляхів їх розв’язання.  Високо інтелігентний, вродливий, комунікабельний, він швидко знайшов своє місце в колективі кафедри.

На жаль, час, а це були 90-і роки минулого сторіччя, не був  сприятливим для людей, схильних до наукової роботи. В інших умовах, можливо, ми мали б видатного вченого, але Федір Павлович дуже рано пішов з життя, не здійснивши своїх планів, не реалізувавши власний потенціал.

Наступним викладачем, що з’явився на кафедрі наприкінці 80-х і працює до сьогоднішнього дня, стала Вікторія Миколаївна Кротенко. На відміну від інших, вона  вже мала досвід роботи в інституті:  очолювала кабінет естетичного виховання. Жива, активна, емоційна, з виразними чорними очима, що, здається, дивляться прямо в душу, Вікторія Миколаївна внесла елемент естетики у ті повсякденні справи, якими займалася кафедра. Такою вона залишається і сьогодні. Під її керівництвом викладачі регулярно відвідують театри, органний зал, виставки, обговорюють новинки у сфері літератури.   Відчуття прекрасного, що живе у цій людині, передається слухачам, її лекції завжди цікаві, змістовні, з нею хочеться спілкуватися і радитися.

Таким був перший викладацький склад кафедри, що заклав основи діяльності цього підрозділу, започаткував традиції, які живуть уже більше 20 років. Саме у цей час були закладені основи плідної співпраці, взаємодопомоги, особлива атмосфера дружньої підтримки, що притаманні колективу кафедри і роблять її привабливою для  самих викладачів та їх колег.

А життя вимагало від співробітників кафедри знаходити нові форми та методи роботи з педагогами: були започатковані проблемні курси, випереджуючи семінари, спецкурси за вибором тощо. В школах області запроваджувалися  активні методи та інтерактивні техніки навчання, розгорталась робота психологічних служб. Це був новий напрямок діяльності, його координатором стала Подолянюк Олена  Леонідівна, психолог за освітою, творча, активна людина, яка дуже багато зробила для того, щоб у школах з’явилися кваліфіковані психологи, була реалізована ідея психологічного супроводу розвитку особистості учня. Високий рівень підготовки, практичний досвід у галузі психології дозволив їй дуже швидко стати лідером у реалізації даного напрямку, створити лабораторію психологічних досліджень, дещо пізніше підготувати і захистити кандидатську дисертацію з проблеми становлення професійної позиції шкільного психолога. Лекції Олени Леонідівни завжди були не просто цікавими, теоретично обґрунтованими, але і практично спрямованими, відповідно до потреб кожної категорії педагогічних працівників. Сьогодні Олена Леонідівна очолює велику кадрову агенцію, вона визнаний фахівець серед психологів України, проте, не забуває рідний інститут, підтримує творчі і дружні зв’язки з науковцями кафедри.

Дещо пізніше на кафедрі з’явився ще один молодий викладач – Тетяна Олексіївна Гальцева. Психолог за освітою, представниця династії педагогів вона з самого початку свої діяльності була налаштована на серйозну дослідницьку роботу. Темою її кандидатської дисертації стала проблема вибору педагогами нових освітніх систем. Питання, що розглядалися у її дослідженні, були  і залишаються надзвичайно актуальними для освітян області, адже саме свобода вибору створює для вчителя атмосферу творчого пошуку, стимулює їх професійне зростання. Лекції Тетяни Олексіївни також завжди були спрямовані на досягнення основної мети: стимулювати розвиток творчого потенціалу педагога.  Сьогодні Тетяна Олексіївна – декан факультету Фінансово-економічного інституту, працює над докторською дисертацією.

Більше десяти років на кафедрі працювала Любов Гаврилівна Тарабасова. Вона  - ветеран інституту, довгий час очолювала кабінет дошкільного виховання, відомий далеко за межами області і навіть України. Любов Гаврилівна ідеально відповідає уявленням про людину, яка має працювати з нашим майбутнім – маленькими дітьми. Дуже спокійна, витримана, лагідна, вона ніби випромінює світло власної доброти, людяності, краси. Це світла людина, у якій поєднується високий рівень професіоналізму з материнською турботливістю та душевною щедрістю. Вона завжди готова прийти на допомогу, її добре знають і поважають працівники дошкільних закладів Дніпропетровщини. Сьогодні кандидат філософських наук Л.Г.Тарабасова працює на кафедрі корекційної педагогіки ДОІППО.

За останні роки склад кафедри поповнили нові викладачі: Хомич Олена Борисівна, Кушнікова Світлана Вікторівна, Передерій Ольга Леонідівна. Вони внесли у роботу підрозділу нові ідеї, дослідження, перспективи розвитку.

Протягом двох десятиліть у житті кафедри відбувалися різні події: радісні і сумні, проте, позитивний мікроклімат, взаємна допомога та підтримка завжди були притаманні її колективу.

У 1999 році кафедра стала переможцем  конкурсу науково-методичних проектів та отримала  грант на реалізацію міжнародної програми розвитку критичного мислення учнів сільських шкіл. Цей проект дав можливість організувати ряд семінарів-тренінгів для сільських вчителів, підготувати інструкторів, які провели аналогічну роботу у своїх районах, щоб дійти до конкретних шкіл, запропонувавши для застосування сучасні інтерактивні технології навчання.

Протягом багатьох років свого існування кафедра приділяла увагу не тільки якості лекцій, виступів на конференціях, семінарах, але і методичній та науково-дослідній роботі. Зокрема, саме кафедрою розроблялася концепція обласних науково-методичних проблем: гуманізації освіти, особистісно-зорієнтованого підходу, стратегій розвитку інноваційної особистості, креативної освіти.

За участю кафедри створена психологічна служба закладів освіти: на сьогодні в області працює більше 1,5 тис практичних психологів.

Під керівництвом кафедри працюють експериментальні заклади особистісного зростання: мережа шкіл з проблеми «Становлення позитивної Я-концепції особистості учасників навчально-виховного процесу» СШ №22, 21, 131м. Дніпропетровська, , колегіум № 11 м. Новомосковська, СШ № 106 м. Кривого Рогу , Новомихайлівська СШ Покровського району, гімназія №57 з проблеми розвитку творчих здібностей учнів, вальдорфські школи Дніпропетровська та Кривого Рогу  з питання запровадження альтернативних педагогічних систем.

Кафедра змінюється  и розвивається  разом з інститутом. Викладачі кафедри постійно навчаються самі, опановують нові освітні технології, щоб бути компетентними і передавати нові знання освітянам області.